Прийшла зима біловолоса...

Неначе білим полотном,

блискучим снігом одяглося

село і поле за селом.

Над полем синьою дугою

широке небо простяглось...

І, мов сльозою золотою,

блискуче сонце налилось.

Не так і дивиться, як літом,

не так і високо стоїть,

і не таким блискучим світом

його вінок ясний горить.

Замовкла річка під горою:

на зиму стала одпочить,

укрилась ковдрою скляною.

І верболіз не шелестить...

Дрімають, стоячи, тополі,

і очерет сухий дріма...

Усе заснуло поневолі,

зачарувала все зима.

                    А. Бабенко